- кочівник
- [коч'іўни/к]
-ниека/, м. (на) -ниеко/в'і/ -ниеку/, мн. -ниеки/, -ниек'і/ў
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
кочівник
Смотреть что такое "кочівник" в других словарях:
кочівник — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
кочівник — (представник кочівного племені, народу), кочовик, номад … Словник синонімів української мови
селище — рідко сели/ще, а, с. 1) Населений пункт у сільській місцевості; село. || Місце розташування кочівників, будівельних загонів, розвідувальних партій і т. ін. 2) Населений пункт міського типу, розташований поблизу міста або фабрики, заводу тощо. 3)… … Український тлумачний словник
стійбище — а, с. 1) Тимчасове поселення кочівників. 2) Селище осілих народностей Приамур я та Сахаліну. 3) Місце відпочинку тварин і пастухів на пасовищі … Український тлумачний словник
улус — (тюрк.) Табір юрт або кибиток кочівників … Архітектура і монументальне мистецтво
хаїма — (араб.) Житло кочівників північної Африки у вигляді намету з розтягненої на тичинах шерстяної тканини … Архітектура і монументальне мистецтво
юрта — (тюрк.) Переносне житло кочівників у вигляді каркасу з жердин, обтягнутих шкірами або тканинами, що має конусну форму і димовий отвір вгорі … Архітектура і монументальне мистецтво
